zalgalina

Ночувати не залишились, але пригоди були. Довго чекали вапаретто. Раділи, що скоро будемо вдома. Але вийшли на зупинці не там де треба. Навіть не знаємо, що це був за острів. Там сходило багато пасажирів, і ми за ними. Темно. Питаємо матроса - Веніс? Махає головою - начебто, так. А коли вийшли на берег, - бачимо, що то не Венеція. А катер вже уплив, вони довго не стоять. Народу на зупинці нікого. Розкладу немає. Темрява. Та вже зимно стало. Вже була десята ночі. Чекали біля часу, коли щось підійшло. Боялись, що поїдемо в зворотньому напрямку. Питаємо Веніс? Веніс? Знов махає головою, як той, що нас висадив не туди. Сіли на катер на свой страх та ризик. Ось тут був мандраж...Добре, що доїхали. Такі були перелякані, що навіть по площі Сан Марко, повз якої шли, при лихтарях не погуляли...